Так склалося історично, що ми живемо в період бурхливого розвитку комунікаційних технологій. Комунікація — це зв’язок, якщо простіше. Тобто сьогодні завдяки сучасним технологіям можна без проблем зв’язатися з тією чи іншою людиною, в тому числі з футбольними коментаторами.

Коли на мій коментар вперше відповів Гоша Черданцев — відомий російський коментатор, той самий, який замовляв собі швидку після восьмого голу в матчі Ліверпуль-Арсенал, я навіть не повірив, що це справді він. Але потім все ж виявилося, що з Черданцевим в його жежешечці можна спілкуватися хоч кожного дня. Скажу чесно, людина це не дуже приємна в спілкуванні, занадто честолюбива та пихата. Мало того, послати когось на х№?, чи обізвати *удаком, це для нього раз плюнути. Все ж таки інтернет багатьом розв’язує язика, і Георгія Батьковича це також стосується. Після спілкування з цим товаріщєм, я остаточно впевнився, що коментатори частіш за все не розбираються в футболі, але вміють красиво і влучно описувати саме футбольне дійство. Гоша під час ЧС-2010 в своєму ЖЖ прогнозував результати матчів і чесно кажучи виходило в нього припаскудно. Не так жахливо як у Уткіна, той взагалі з 5 прогнозів вгадував лише 1. Ну не в тому річ, я веду до того, що коментатори, якщо брати їх загалом, не здатні до глибокого аналізу футболу, їм вистачає і поверхневого дослідження.

Інша річ — коментатори думаючі, наприклад, Артем Франков, хоч він і не зовсім коментатор. Франков — людина, яка живе футболом і тому розбирається в ньому дуже добре. Читаючи його пости в ЖЖ, та розмовляючи в коментарях, відношення до нього в цілому склалося позитивне. Хай він любить Динамо і ненавидить Шахтар, обожнює Челскі, незважаючи на те, що в Англії є набагато цікавіші команди, але все ж таки він не невіглас, як Черданцев. Франков не приколюється з імені Жано Ананідзе, і не розказує, хто мудак, а хто ні. Так, є у нього цей єврейський прикол відповідати питанням на питання, але в цілому він адекват. За що його і поважаю.
І от на днях з третьою людиною поспілкувався. Хоча термін «спілкування» — це дуже голосно сказано для формату «запитання-відповідь» в конференції на football.ua. Під ніком HelmutRahn я поставив питання Віктору Вацку:

«Віктор, я постійно читаю новини на сайті Deutsche Welle і декілька днів назад прочитав статтю про прояви націоналізму в Німеччині, які вже проникли в кола футбольних вболівальників. Скажіть, Ви помітили щось подібне?»
Шостого числа він не відповів і я думав, що дулю з маком я отримаю, а не відповідь. Але все ж таки десятого лютого, тобто сьогодні, Вітя знайшов час і відповів:
«Мабуть, я занадто далеко від самого процесу… Якщо він, звичайно, є.».
Взагалі, Вацка вважаю коментатором вищого класу. В Україні таких три, ще є аміго Босянок, повернутий на Кальчо, і аміго Джулай, повернутий на Південній Америці, ну і Вацко повернутий на Дойчланд. Мабуть, це добре, коли в коментатора є якась спеціалізація, бо знати все про всіх неможливо, а от про певний чемпіонат — цілком. Джулай і Босянок трохи не дотягують до рівня Вацка, через те що Вітя коментує більш живо і з більшими емоціями в голосі, а під час матчів Серії А Босянок іноді може і приспати на півгодинки своїм бубонінням. Але то вже офтоп і до сьогоднішньої теми відношення не має.
Ну от скажіть, де б я з Вацком чи Франковим «побазарив» якби не в інеті? «В чому сила, брат?» (с) В інеті сила, брати, і хто в інеті прохаваніший, той більше з нього візьме. Тут немає авторитетів, тут з Вацком спілкуєшся як з Васьою Пупкіним з третього під’їзду і я вважаю, що це класно.